ПРОЛИГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., вульг. Те саме, що проковтну́ти. Служниця внесла мищину доброго, заправленого борщу, і Василь лакомо пролигав ложку за ложкою (Фр., І, 1955, 175).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 216.