ПРОМА́ЦУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОМА́ЦАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Мацаючи, виявляти що-небудь; перевіряти, досліджувати щось на дотик. Доки гості вмивалися, Гаврило з Йонькою натягли півкомори мішків та чемоданів. Йонька хазяйськи промацував їх пальцями, намагаючись зарані відгадати, що в них є (Тют., Вир, 1964, 212); Ще раз появився Федір Іполитович: заклопотано постукав Черемашка по череву, довго промацував щось усередині й подався, нічого не сказавши (Шовк., Людина.., 1962, 353); // Відчувати що-небудь на дотик. Здавалося, не словами звичайними людськими орудує він, а чимось таким опукуватим і міцним, що можна промацати пальцями… (Кир., Вибр., 1960, 245).
◊ Прома́цати грунт — з’ясувати, уточнити, перевірити можливість чого-небудь. Мамій вирішив ретельно промацати грунт щодо можливості одруження з Тетяною (Добр., Тече річка.., 1961, 220).
2. також без додатка, перен., розм. Спостерігаючи, уважно придивляючись, створювати думку, уявлення про кого-, що-небудь. Павло справляв на нього непогане враження. Однак на перші враження Гмиря не покладався. При кожній нагоді все промацував хлопця, чим він таки справді дихає, що воно за один (Головко, II, 1957, 417); Я зрозумів цей погляд, «Кирилівці» через нього [Козаченкова] мають намір промацати нас (Кулик, Записки консула, 1958, 168); // Обстежувати, пильно оглядати з метою виявлення чого-небудь. Ночами ворожі броньовики.. промацували степ прожекторами.. Моторошно ставало, коли лежиш, а неподалік ворог водить по степу своїми електричними очищами, мов яка-небудь фантастична потвора, що шукає й шукає жертв (Гончар, II, 1959, 281); // У розмові попередньо з’ясовувати, уточнювати для себе що-небудь. — Може, ти Платоне, бригадиром став би? — промацує Коляда. — Ні, спасибі (Зар., На.. світі, 1967, 238).
Прома́цувати (прома́цати) очи́ма (по́глядом) — дуже пильно, уважно дивитися на кого-, що-небудь. Він.. ліниво почав торгуватися з Мироном. Під час цього торгу Данило помітив, як його промацував очима здоровий дядько (Стельмах, II, 1962, 156); Редактор довго промацував Ярослава поглядом (Мушк., День.., 1967, 29); Лукан обома руками розгладив кущики вицвілого волосся, смикнув себе за коротеньку, недавно відпущену борідку, рудими очима промацав клас (Збан., Таємниця.., 1971, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 223.