ПРОМЕНЯ́СТИЙ, а, е. Те саме, що промени́стий. По низинах і шляхах стояли великі сині калюжі. Вдень відбивалися в них сліпучо-білі хмари, а вночі — променясті зорі і тонкий серп щербатого місяця (Тулуб, Людолови, І, 1957, 3); І тепер ще не втратила вона ні чудових чорних високих брів, ні іскряного блиску в.. променястих чорних очах, ні червоного цвіту на губах, ні рум’янцю на щоках (Н.-Лев., І, 1956, 129); Сонце пече все навколо. А втім, хіба воно дошкулить малу істоту? Дітвора не боїться сонця. Лише дорослі жахаються тої живущої променястої енергії (Досв., Вибр., 1959 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 226.