ПРОМИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проми́ти. Палуба й надбудови були ретельно промиті (Гончар, Тронка, 1963, 199); Між двома шпичастими горами було видно провалля, промите дощовою водою (Н.-Лев., II, 1956, 382); * Образно. Над Медвином знову летіли лебеді, на своїх сонцем промитих крилах вони приносили вологе, іще з волохатим туманцем тепло і добрі надії (Стельмах, І, 1962, 469); // у знач. прикм. У просіяне борошно кладуть яйця, розтерті з медом, додають соду, сіль, промитий мак, молоко, масло (Укр. страви, 1957, 238); * Образно. На другий день промите небо таке прозоре і синє, що здається, якби лягти горілиць до нього, то можна було б бачити себе, як у великому дзеркалі (Вільде, Повнол. діти, 1960, 238).
◊ Нема́ проми́тої води́ див. вода́.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 230.