ПРОМЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. неперех. Переміститися в просторі з великою швидкістю. Раптом зашуміло гілля по верховітті, а потім і по низу промчав вітер, і не помічена до того хмара оповила все небо (Сміл., Крила, 1954, 72); Кулі вдарили по кущах терну в сусідньому чагарнику, вихором промчали по столоченій кукурудзі й зникли за пагорбком (Дмит., Наречена, 1959, 108); // Швидко пролетіти (про птахів і літальні апарати). Чирки живою хмаркою промчали (Рильський, II, 1960, 121); Літак промчав над пароплавом, пролетів ще з милю і повернув назад (Трубл., Шхуна.., 1940, 264); З незвичайною швидкістю промчали реактивні винищувачі (Веч. Київ, 3.V 1957, 1); // Швидко проїхати (про транспортні засоби). Санки промчали через один поріг, другий, пролетіли кудись вниз у прірву (Сенч., Опов., 1959, 12); Машина промчала краєм лісу і повернула праворуч (Грим., Кавалер.., 1955, 12); З свистом і сичанням промчав паровоз, застукотіли колеса вагонів (Дор., Не повтори.., 1968, 132); // Швидко проїхати (про людей, що користуються транспортними засобами або їздять верхи на конях). На третій день він покинув свій кабінет, під особистою охороною із трьох чоловік промчав на автомашині до свого особняка (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 197); На вороному коні промчав Яків Македон (Шиян, Гроза.., 1956, 428); // Швидко пробігти. Божевільна з жаху череда ринула повз утікачів і промчала, як лавина (Тулуб, Людолови, І, 1957, 107); // Швидко пропливти. Невеличкий військовий корабель промчав швидко, залишаючи за собою розбурханий спінений слід (Трубл., Шхуна.., 1940, 15); Плесом промчала курочка (Досв., Вибр., 1959, 413); // Швидко, бурхливо протекти. Гірська країна стає руйновищем там, де промчали каламутні потоки, скинуті череватими хмарами (Загреб., Шепіт, 1966, 219).
2. тільки 3 ос., неперех., перен. Швидко, непомітно минути (про час). Швидко промчала зима (Дор., Не повтори.., 1968, 157); Промчали роки… Край мій любий шумить, як сад, в сім’ї новій… (Сос., Солов. далі, 1957, 90); Хоч і в великих бурях, а промчали чотирнадцять років (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 270).
3. перех. Дуже швидко провезти, пронести, перемістити кого-, що-небудь. Крізь ворожий тиск мене промчав Меркурій (Зеров, Вибр., 1966, 274).
4. перех. і неперех. Мчати (у 1 знач.) якусь відстань. — Непорядки на дорозі, — почав сердитись Василь. Промчавши кілька десятків метрів, раптово загальмував (Томч., Закарп. опов., 1953, 42); Павло в одну мить промчав ту відстань, по якій колись ішов нарочито повільно (Кучер, Прощай.., 1957, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 239.