ПРОМІ́ННЯЧКО, а, с. Зменш. до промі́ння 1. Сонечко ясне проміннячком грає (Манж., Тв., 1955, 127); Миготів каганець, кидаючи в хату скупе проміннячко (Коп., Лейтенанти, 1947, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 232.