ПРОНУМЕРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пронумерува́ти; // пронумеро́вано, безос. присудк. сл. Згадуючи.. усі сумніви, труднощі і прикрості у процесі створення фільму, коли сценарій уже затверджено і, як ведеться, вже «пронумеровано, прошнуровано й скріплено сургучною печаткою», я приходжу до такого висновку: народ доручив нам свою кінодраматургію для того, щоб ми здобували в ній перемоги (Довж., III, 1960, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 245.