ПРОПЕ́ЛЕР, а, ч. Пристрій, який складається з кількох зігнутих лопатей і приводить у рух мотор літака, глісера і т. ін. Пропелер обернувся один раз, наче нехотя, і раптом перетворився на прозорий диск (Собко, Зор. крила, 1950, 18); Задеренчав пропелер, і моноплан, знявшися вгору, зробив над юрбою красиву дугу (Донч., І, 1956, 72); * У порівн. Почеплений набік білий ковпак молодив Розвору. І коли б не сивуваті вуса, що пропелером випиналися перед маленьким рудим обличчям, йому можна було б дати ніяк не більше сорока п’яти замість справжніх п’ятдесяти з гаком (Добр., Тече річка.., 1961, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 252.