ПРОПИ́САНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прописа́ти 1-4. Дослідне, де вона вже була прописана, як і до війни, підпорядковувалось місту (Дор., Не повтори.., 1968, 84); Тракторист обернувся геть туди десь, звідки чорніли прописані й проталі сліди саней та тракторів (Ле, Право.., 1957, 294); // пропи́сано, безос. присудк. сл. [Степан Демидович:] А! у тій книзі, що дав Іван, прописано про Мольєра, що він читав свої твори куховарці (Сам., II, 1958, 121).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 253.