ПРОПЛЕ́ТЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проплести́ 1. Молоді зарості не піддавалися сокирі, вигиналися під ударами, а земля, проплетена корінням, цупко трималася (Томч., Жменяки, 1964, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 256.