ПРОПЛИ́НУТИ, ну, неш, док. Те саме, що проплисти́ 1, 5. По тихих водах Дунаю, мов лебідь, проплинув парохід [пароплав] (Коцюб., І, 1955, 143); Стомленій людині Так любо стрінуть затишний куточок, Прозорий погляд милого спокою, Де часом перемінною юрбою Проплине хмарок сріблотканий дим (Рильський, І, 1960, 235); Промине, проплине, Наче лист по воді, Все, що в дні молоді Так боліло мене (Фр., XIII, 1954, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 257.