ПРОПЛЮВА́ТИ, юю́, ює́ш, док., перех., розм. Забруднювати, суцільно покриваючи плювками. Полюбила діда старого з бородою. Твоя борода — то сіни і хату мести, Моє личенько — хоч перед пани вести; Твою бороду проплюють, прохаркають, Моє личенько — цілують, обнімають (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 144); * Образно. — А хто і коли запевняв вас, що правда солодка? Знаєте, друже, солодке розлижуть, а гірке проплюють (Рибак, Час.., 1960, 650).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 257.