ПРОПОВІ́ДНИЦЯ1, і, ж. Жін. до пропові́дник. Саме того дня, як писар збирав до себе свій конгрес, в село прийшла штундівська проповідниця, якась немолода вже дівка (Н.-Лев., IV, 1956, 156).
ПРОПОВІ́ДНИЦЯ2, і, ж. Те саме, що амво́н. — Світ ся валить, любенькі, — ще нині ж таки кричав би святець з проповідниці (Козл., Ю. Крук, 1957, 370); Кілька вояків боязко підступили до сходів проповідниці (Ірчан, II, 1958, 321).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 257.