ПРОПО́ЛЕНИЙ, ПРОПО́ЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прополо́ти. Сад за огорожею вражав чистотою незвичайною. Все тут було скопане, прополене, висмикане, полите, підв’язане (Сенч., На Бат. горі, 1960, 22); Великий квадрат займали столові бурячки. Своєчасно не прополені, вони не мали змоги розростися і захиріли ниточками, ледве відрісши від землі (Вільде, III, 1968, 295); Буряки чисті, старанно прополоті (Вишня, І, 1956, 365).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 258.