ПРОПОЛІ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОПОЛОСКА́ТИ, ощу́, о́щеш, док., перех. Полощучи у воді, остаточно звільняти від мила, інших миючих засобів, залишків бруду і т. ін. Прополіскувати білизну; Линючі нитки найкраще прати пшеничними висівками.. Після прання нитки прополіскують два-три рази в теплій воді, до якої додають лимонну кислоту або оцет, а потім — у холодній, поки вони зовсім очистяться від висівок (В’язання.., 1957, 30); Небо зробилося свіжим і чистим, ніби його вимили милом і прополоскали водою (Тют., Вир, 1964, 86); * Образно. [Мальванов:] Нічого, — поїдемо, все забудеш.. Обвіє тебе гарячими вітрами, прополоще жовтими пісками, — і не помітиш, як душа обновиться (Коч., II, 1956, 44); // Промивати (рот, зуби, горло), полощучи водою або якою-небудь рідиною. Спочатку морщачись, смакує горілку Шкапонд, потім прополіскує нею рот і вже згодом вихиляє (Стельмах, І, 1962, 258); Після бурі стало холоднувато, але спрага мучила людей і худобу. Не було чим навіть прополоскати горло, в якому так лоскотало від піску (Тулуб, В степу.., 1964, 93).
◊ Прополі́скувати (прополоска́ти) го́рло — пити алкогольні напої. Іван прополіскував горло горілкою і знов, як та качка, жбурляв вареники в пельку та глитав похапцем (Н.-Лев., III, 1956, 354); [Степан Демидович:] Гапко! Не забудь положити Павлові Павловичу в повозку сальця й ковбаску. Та принеси нам чого-небудь горло прополоскати (Сам., II, 1958, 131); Прополі́скувати (прополоска́ти) о́чі — вмиватися. — Стій, куди розігнався? Встигнеш очі прополоскати (Ковінька, Кутя.., 1960, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 259.