ПРОПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОПОРО́ТИ, порю́, по́реш, док., перех. Робити діру, отвір, рану чим-небудь гострим. Михайлик своєю шаблюкою, котра в руках у велетня здавалась іграшкою, швиденько пропоров перину (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 46); Пролетівши далі, куля пропорола живіт сусідньому коневі (Ле, Наливайко, 1954, 281).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 261.