ПРОРЕШЕТИ́ТИ, ечу́, ети́ш, перех., розм. Док. до решети́ти 1. Мені тоді здавалось, що от-от з хвилини на хвилину зайде опецькуватий фашист із автоматом, виштовхне мене на подвір’я і прорешетить голову (Збан., Єдина, 1959, 174); [Кряж:] Я з Котовським за нашу владу бився, колгосп організовував, мене куркульські обрізи шість разів прорешетили (Зар., Антеї, 1962, 219).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 265.