ПРОРИСО́ВКА, и, ж. Дія за знач. прорисува́ти, прорисо́вувати. Прагненням розкрити образний зміст літературного твору.. відзначаються літографії В. Ульянової до повісті О. Кобилянської «У неділю рано…» (1965-1966). Художниця не відмовляється від детальної прорисовки (Мист., 2, 1968, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 268.