ПРОРИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прори́ти. Рівчак, проритий глибоко, травою весь поріс… (Забіла, У.. світ, 1960, 72); * Образно. Болем прорита душа проливає сльози, а очі сухі (Коб., І, 1956, 244).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 268.