ПРОРОСТА́ТИ, а́є, недок., ПРОРОСТИ́, те́, док.
1. неперех. Пускати паростки (про насіння, бруньки і т. ін.). Насіння кизилу поступово проростає і звичайно сходить на другий рік (Вісник АН, 11, 1953, 49); ІІриклякле до землі колосся проростало (Кач., II, 1958, 431); Саджанці викопують з прищепленими вічками, які прижились, але ще не проросли (Колг. Укр., 4, 1959, 42); — Люди посадили зернятко тополі, воно проросло (Донч., V, 1957, 498).
2. неперех. Давати сходи (про рослинність). Там, де проростає гіркий полин, Гречки поплинуть молоком медовим (Рильський, II, 1960, 217); Нехворощ — його далекий дитячий праліс, — буйно проростала на погрібнику. З неї мати в’язала віники (Мушк., Серце.., 1962, 16); До оранки проросло бур’янів тим більше, чим пізніше орали (Колг. Укр., 2, 1957, 17); * Образно. Біля воза й по долині проростав туман (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 74); // Рости, пробиваючись крізь що-небудь, через щось, між чимсь. Проростає крізь сніги трава (Рильський, II, 1960, 205); Ви бачили, як рута проростає Через гудрон або залізну брилу? Пагінчик! А якенну має силу! (Воронько, Коли я.., 1963, 93); [Монтаньяр:] От перше — голова з плечей впаде і в кошику опиниться низенько, а кров із жил напоїть ту травицю, що проросла між дощок ешафоту (Л. Укр., II, 1961, 168).
3. неперех. Покриватися рослинністю (про якусь територію, місцевість); заростати. Річечок було в Медвині три. Кожна з них мала свій колір води, по-різному пахло навколо них зілля, але однаково проростали їхні береги.. червонолозом, вільхою, вербою і високими яворами (Стельмах, І, 1962, 224); От мурована церква з високою дзвіницею, давня вже; мур аж зазеленів; мощений цвинтар проріс травою (Вовчок, І, 1955, 95); // Ставати місцем, основою для росту, появи чого-небудь. Могилки селянські через якийсь рік-два проростали чорною або червоною вишнею чи кучерявою грушею (Стельмах, І, 1962, 198); Бурелом підносить віти голі і пророста молодняком (Гонч., Вибр., 1959, 279); * Образно. З висловом не поспішай — зажди, Щоб вільно думка словом проростала (Плужник, Вибр., 1966, 247).
4. перех. Даючи ріст, проникати крізь тканину, охоплювати все нові ділянки організму (про пухлини). Пухлина проросла м’язи, завдяки чому окремі атрофовані м’язові волокна зустрічались серед пухлинної тканини (Мед. ж., XIX, 1, 1949, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 273.