ПРОРІЗНИ́Й, а́, е́.
1. Який має прорізи (у 1 знач.). В кутку на круглому столику красується дрібне літургійне срібло: євангеліє, одягнуте в золочений прорізний орнамент, два високі потири, хрест (Стельмах, І, 1962, 414).
2. Який утворився внаслідок прорізування. Крій кептарів досить простий.. Кептарі можуть мати невеликі кишені (накладні або прорізні) різноманітної форми — у вигляді прямокутника, трапеції, півкола (Нар. тв. та етн., 1, 1965, 60); // Признач. для прорізування. Пази шириною 2-2,5 мм фрезерують прорізними фрезами (Технол. різального інстр., 1959, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 269.