ПРОСВІ́ТЛЕННЯ, я, с. Стан за знач. просвітли́ти, просві́тлювати і просвітли́тися, просві́тлюватися. У хвилини просвітлення Черниш потай узяв їі [гранату] під стіною в сусіда і заховав під себе (Гончар, III, 1959, 161); Дорогі спогади облагороджують серце, вносять у нього просвітлення (Вітч., 10, 1964, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 278.