ПРОСВІТЯ́НСЬКИЙ, а, е, іст. Прикм. до просвітя́нин і просвітя́нство 1. Коло Народного дому.. музики грали, дівчата танцювали, а на сцені Народного дому весь просвітянський актив гарячково готувався (Іщук, Вербівчани, 1961, 420); Партія не просвітянське товариство, а бойова політична організація однодумців, які не тільки однаково мислять, а й спільно діють (Ком. Укр., 8, 1968, 11); // Власт. просвітянинові, просвітянству. Його м’якувата просвітянська душа хоч перед смертю потверділа (Стельмах, II, 1962, 282).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 279.