ПРОСИ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОСИ́ДІТИ, джу, диш, док.
1. неперех. Сидіти десь якийсь час. Сидять було [Павло і Варка], просиджують ніч темну рука з рукою (Вовчок, І, 1955, 153); Він міг цілими годинами просиджувати в бур’яні (Іщук, Вербівчани, 1961, 7); Дві ночі просиділа вона над ставком, під зеленими вербами (Н.-Лев., І, 1956, 106); Сіла [Ганна] на край вузенького дивана і кілька хвилин просиділа так (Коз., Сальвія, 1959, 6); // Проводити якийсь час, сидячи за якою-небудь роботою, займаючись чимсь. Часто ми просиджували цілі години мовчки над яким-небудь шиттям (Л. Укр., III, 1952, 618); Вони просиджували цілі години за малим буквариком, навчаючись читати друковане (Досв., Гюлле, 1961, 54); Яків Сажнєв просидів над своєю доповідною запискою цілий вечір (Ткач, Крута хвиля, 1954, 263).
2. неперех. Залишатися, перебувати де-небудь якийсь час. Ще від самого посту учащав до них якийсь-то охвицер [офіцер], що увесьденички [весь день] просиджував у них (Кв.-Осн., II, 1956, 354); Цілими вечорами просиджував Матвій біля ліжка недужого (Ірчан, II, 1958, 292); Я у Львові у Вашого тата сижу оце вже третій день. У Коломиї також тілько [стільки] просидів (Стеф., III, 1954, 86); Оксен поплескав його по блідих щоках, які свідчили про те, що дитина просиділа цілу зиму в хаті (Тют., Вир, 1964, 175); // тільки док. Пробути якийсь час в ув’язненні, в ізоляції. Вона довгенько просиділа в тюрмі, і замість заслання на північ дозволено їй виїхати за кордон (Коцюб., III, 1956, 311); Ми просиділи в таборі кілька місяців, чекаючи розстрілу (Ю. Янов., II, 1954, 28); // перев. док., розм. Провчитися в навчальному закладі більше визначеного терміну, залишившись на повторний курс. Василь, просидівши три годи в одному класі, переліз якось у другий і обіцяв там навіки застряти (Мирний, IV, 1955, 114).
3. перех., розм. Протирати чи продавлювати що-небудь в результаті частого сидіння протягом тривалого часу. [Ярина:] Ти мені лавки не просидиш. Хоч сидіти — сиди (Л. Укр., III, 1952, 717).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 281.