ПРОСИ́ЩЕ, а, ч., розм. Поле, на якому росте або росло просо. — А де просище у вас? — Недалеко за селом.. Проса ще не косили, а пшеницю понад просом комбайном викошено (Вишня, II, 1956, 262); Ділянки, що оброблялися, також мали певні назви: баштанище або просище підлягали обробці ралом, цілина чи переліг — оранню (Нар. тв. та етн.. 3, 1969, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 284.