ПРОСКА́КУВАТИ1, ую, уєш, недок., ПРОСКАКА́ТИ, проскачу́, проска́чеш і проскака́ю, проскака́єш; наказ. сп. проскачи́ і проскака́й; док.
1. неперех. Пробігати або проїжджати навскач куди-небудь. Інколи над берегом Прута проскакував вершник і зникав за крутим поворотом річки (Коцюб., І, 1955, 352); Дикі коні-тарпани ще водились в тутешніх степах, табунами проскакували мимо Каховки на водопій… (Гончар, Таврія, 1952, 36); П’ятеро засідланих коней проскакало без вершників (Довж., І, 1958, 56).
2. тільки док., перех. Подолати навскач певну відстань. Сорок кілометрів проскакав того дня Василь Боженко на чолі свого ескадрону (Скл., Легенд. начдив, 1957, 65).
3. тільки док., неперех. Скакати якийсь час. Проскакати цілу ніч.
ПРОСКАКУВАТИ , ую, уєш, недок., ПРОСКОЧИТИ, чу, чиш, док. . перех. і неперех. Швидко проїжджати, проходити, пробігати і т. ін. повз кого-, що-небудь або по чому-небудь, по якійсь місцевості, не зупиняючись. В цьому пеклі життя, у цьому хаосі фарб, ліній, пахощів, звуків.. проскакував часом, ганявши всю вулицю, новий фаетон під білим парасолем (Коцюб., II, , ); Іван.. звертає на хисткий місток, перекинутий через річку, проскакує його й з острахом схиляється над потерпілим (Кол., Терен.., , ); От проскочила вже перша дараба (Хотк., II, , ); Автобус проскочив через річку Жоеквара (Трубл., II, , ); Враз вулицею, тримаючись плоту, проскочила неясна чоловіча постать (Стельмах, І, , ); // Скачучи, минати кого-, що-небудь. Чути тріск хмизу — і перед його [ведмедя] носом проскакує переляканий лось (Гжицький, Чорне озеро, , ); Знайома їй кавалькада чвалом проскочила повз неї (Коцюб., І, , ); Григор, здалеку приглядаючись до неї [дівчини], проскочив трохи уперед, далі осадив коней (Гуц., Скупана.., , ).
. неперех. Проходити, пробиватися крізь щось, між чим-небудь (про іскри, світло і т. ін.). Під час зближення деталей між ними весь час проскакує електрична іскра і метал оплавляється (Метод. викл. фрез. спр., , ); // перен. Іноді, час від часу з’являтися на мить. В висках стукало молотками, мозок вертів шалений вир обірваних слів, проскакував глупий мотив глупої польської пісеньки (Хотк., II, , ); — В її очах іноді проскакують такі бісики, що просто страшно стає за життя навколишніх хлопців (Ю. Янов., II, , ); В найглибших потайниках душі старого за останні дні нема, нема та й проскочить іскорка надії (Стельмах, І, , ).
. неперех., розм. Спритно, швидко пробиратися через яку-небудь перешкоду, між чимсь. Пузанов упевнено проскакував поміж стовбурами, не зачіплюючись, пірнав крізь кущі, і жоден сук, жодна гілляка не хруснули під його чобітьми (Гончар, IV, , ); Яків поспішав проскочити з Явдохою між мисом Погобі і мисом Лазарєва, де протока найвужча (Донч., III, , ); // Проїжджати або проходити куди-небудь, уникаючи небезпеки, минаючи перепони. Вони вміли проскакувати через облави, то пірнаючи під землю, то ховаючись у німецькому складі, вони були господарями Києва (Ю. Янов., II, , ); Василь, проскочивши крізь москальський кордон, кинувся прямо у горниці, до панича (Мирний, IV, , ); Допомоги все немає. Стало ясно — не доїхали посланці до штабу, не проскочили крізь вороже оточення (Донч., І, , ).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 285.