ПРО́СЛУХ, у, ч., розм. Звістка про кого-, що-небудь; // Розмови, чутки. Візит Онєгіна чимало Збудив у Ларіних розмов, Сусідство теж до діла встряло, І про-слух між людьми пішов (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 70).
◊ Ні слу́ху, ні про́слуху див. слух.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 288.