ПРО́СЛІД, у, ч. Те саме, що слід1. Чи ти не бачив нічних смолоскипів у синяві неба, Як вони просліди довгі вогню по собі залишають..? (Зеров, Вибр., 1966, 164); Дозори, послані далеко в степ, не виявили ніяких прослідів ворога (Загреб., Диво, 1968, 416).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 288.