ПРОСМО́КТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОСМОКТА́ТИ, мокчу́, мо́кчеш, док., перех.
1. Просочуючись, утворювати отвір у чому-небудь (про рідину). Вода раз греблю просмоктала… Ну, що ж! узять би й загатить, Так ні! Мірошник спить та спить (Гл., Вибр., 1951, 13).
2. Всмоктуючи що-небудь (перев. повітря), проводити через щось. Вентилятор просмоктує повітря через радіатор і по повітропроводах нагнітає його до вітрових стекол (Підручник шофера.., 1960, 281).
3. Смокчучи (у 1-3 знач.), робити в чому-небудь отвір.
4. тільки док., також без додатка. Смоктати якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 289.