ПРОСПІ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проспіва́ти. О, ще не всі умерли жалі, Не всі проспівані пісні, Не всі захмарилися далі, — Ще кров кипить, клекоче в шалі (Олесь, Вибр., 1958, 193); Шашубай грає на домбрі й співає пісню, присвячену Абаю.. Після кожної проспіваної строфи народний акин щоразу підводиться і низько вклоняється портретові Абая (Мас., Роман.., 1970, 194); // проспі́вано, безос. присудк. сл. Перша частина концерту близилась до кінця. Було проспівано сопранове sоlо [соло]; програно на фортепіані сонату (Сам., II, 1958, 222); Скільки пісень, що крають душу, проспівано дорогою, скільки сліз пролито, скільки поховано надій! (Довж., III, 1960, 49).
◊ Проспі́вана пі́сенька чия — прийшов (приходить) кінець кому-, чому-небудь (про чиєсь життя, чиїсь успіхи і т. ін.). — Ну,.. Корнію, проспівана твоя пісенька. Хоч би вже смерть, та не така паскудна (Збан., Малин. дзвін, 1958, 253).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 293.