ПРОСТА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проста́вити. На довгому синьому папірці красивим почерком було виведено: «Мандоліна, скрипка, гітара, балалайка.. «А проти кожного інструмента — проставлена цифра (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 179); // проста́влено, безос. присудк. сл. — Покажи, Охріме.. Дуже вже нам охота на них [на годинник] подивитися, а головне, поглянути, що на них написано. — Е, — каже Охрім, — не можна, бо на них номер військової частини проставлено, а це вже військова таємниця (Тют., Вир, 1964, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 293.