ПРОСТИТУ́ТКА, и, ж.
1. Жінка, яка займається проституцією. Чистота тут [на о. Капрі] ідеальна, народ скромний, трохи суворий у звичаях (на цілому острові нема ні одної проститутки), чесний (Коцюб., III, 1956, 333); Застави прорвуть, коней позаганяють [махновці], щоб тільки примчати на вечір під віття рідних садків — ті до дівчат, ті до жінок, ті до гуляйпільських проституток… (Гончар, II, 1959, 337).
2. перен., розм. Продажна, безпринципна, безчесна людина.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 298.