ПРОСТОЛЮ́ДДЯ, я, с., збірн., дорев. Те саме, що просто́люд. По селах та містечках простолюддя з уподобанням гляділо на вертеп та слухало жартів вертепної драми (Фр., XVI, 1955, 219); Ще з дитинства він [В. Стефаник] душею тягнувся до простолюддя, до наймитів, до покривджених (Знання.., 5, 1971, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 300.