ПРОСТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., діал. Розпростовуватися. Постава Мирослави незамітно [непомітно], мимоволі простувалася, лице її прояснювалось при тих словах (Фр., VI, 1951, 61); Дідусі бадьорно [бадьоро] простуються, а молодь ніг під собою не чує (Стеф., III, 1954, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 304.