ПРОСЯ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до прося́кнути, прося́кти 1, 3. Накривав [Матвій] голову брилем, випускав сіру, просяклу потом і сіллю сорочку поверх штанів (Юхвід, Оля, 1959, 72); У селі проживає багато стариків, один в один, кремезних, широкогрудих, наскрізь просяклих морським духом дідуганів (Вол., Самоцвіти, 1951, 15); * Образно. В брудній, занедбаній і слізьми просяклій хаті.. знайшов Яць несподівано те, чого там, певно, не шукав (Фр., III, 1950, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 309.