ПРОСЯ́НИ́Й, я́на́, я́не́. Прикм. до про́со. Мати тільки й бачила, як він овечатам підкладав просяної соломи (Мирний, І, 1949, 346); Просяний лан; // Пригот. із зерен проса. У просяній хлібині, привезеній до табору, знайшлася записка (Ю. Янов., II, 1954, 29); — Пива дай отрокам! — гукнув він комусь коло бочок, і той миттю всунув обом до рук по доброму кухлю просяного пива (Загреб., Диво, 1968, 110); // Вигот. із стебел проса. Ще й досі топче землю Інокентій Гамалія, на старість бороду викохав, як просяний віник (Тют., Вир, 1964, 21); // Уживається в назвах деяких комах, червів тощо. Просяний комарик; Просяний черв’як.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 309.