ПРОСІКА́ТИСЯ, а́ється, недок., ПРОСІ́КТИСЯ, іче́ться, док.
1. Розлазитися, розриватися (про стару тканину); // безос. — Залатай в однім місці, то просічеться в другім (Стеф., Вибр., 1945, 89).
2. тільки недок. Пас. до просіка́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 285.