ПРОТЕГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., неперех. і рідко перех. Сприяти кому-, чому-небудь, підтримувати когось, бути його покровителем. На початок XX ст. прихильники так званої «нової ери» в Галичині оформились у клерикально-консервативну партію.. Їй особливо протегував австрійський уряд (Іст. УРСР, І, 1953, 705); Він посварився з учителем математики, обвинувативши його в тому, що він протегує самих паничиків (Вільде, Троянди.., 1961, 163); З гнівом і обуренням писав він [О. С. Пушкін] про Катерину II, що на словах знищила назву рабство, а насправді.. протегувала дикому поміщицькому свавіллю (Рильський, X, 1962, 34); * Образно. — Мабуть, сама доля протегує відчайдушним, — жартував.. Брянський (Гончар, III, 1959, 188).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 311.