ПРОТЕКТОРА́Т, у, ч.
1. Форма залежності, за якої одна держава визначає і здійснює зовнішні відносини іншої держави, бере на себе захист її території і фактично ставить під свій контроль її внутрішні справи через свого резидента. Ще після першої світової війни англійський уряд.. був змушений відмовитись від свого протекторату і проголосити Єгипет державою незалежною та суверенною (Смолич, Після війни, 1947, 77); Лише в результаті запеклої колоніальної війни, що тривала чверть століття, французам вдалось у 1884 році встановити свій протекторат над В’єтнамом (Ком. Укр., 8, 1965, 42).
2. Держава, що перебуває в такій залежності від іншої держави.
3. Форма одноособової диктатури, що здійснюється особою, яка управляє державою до повноліття наслідника престолу або за інших обставин.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 312.