ПРОТЕ́СТ, у, ч.
1. Рішуче заперечення чого-небудь, категорична заява про незгоду з кимсь, чимсь, про небажаність чого-небудь. — Ти, Марусю, оце сердишся на мене? — спитала підлесливо мати., — Гм… — тихо сказала Маруся.. Мати знала, що те її «гм» було протестом проти неї, найбільшим виявом гніву її доброї душі (Н.-Лев., VI, 1966, 69); Звістка про те, що доведеться летіти вантажним літаком, у декого з пасажирів викликала протест (Томч., Готель.., 1960, 24); Коли в Петербурзі було заарештовано Горького, Франко написав статтю-протест, даючи високу оцінку творчості великого пролетарського письменника (Іст. укр. літ., І, 1954, 507); Протест героїв, створених Коцюбинським у перший період творчості, все більше соціально увиразнюється, внутрішньо збагачується (Ком. Укр., 9, 1965, 61); // також у сполуч. із сл. внутрішній, мовчазний і т. ін. Почуття рішучої незгоди з ким-, чим-небудь, незадоволення кимсь, чимсь. Що більше він замислювався над тим, що сталося, то різкіше виростав протест проти брехливої цнотливості (Рибак, Помилка.., 1956, 161); В серце назавжди ввійшли герої з творів великих художників — одні з героїв стали улюбленими, інші викликали протест (Донч., V, 1957, 220); // Масове, колективне заперечення чого-небудь, яке виявляється в активних діях (мітингах, страйках, заявах і т. ін.). Настрій мас на користь миру часто виявляє початок протесту, обурення й усвідомлення реакційності війни (Ленін, 26, 1972, 309); Останнім часом поставки із закордону військового спорядження помітно скоротились.. Головна з причин — дружний, дедалі зростаючий міжнародний рух протесту робітників та докерів проти воєнних перевозок (Гончар, II, 1959, 362); Більшовики, викриваючи справжню мету натхненників наступу, організували масове братання солдатів на фронті, мітинги протесту (Ком. Укр., 12, 1966, 54).
Заявля́ти (заяви́ти, подава́ти, пода́ти) проте́ст — виступати з заявою (усною або письмовою) про незгоду з ким-, чим-небудь. — За дорученням фракції соціал-демократів більшовиків я заявляю рішучий протест проти.. зухвалого порушення самих основ свободи і демократії (Головко, II, 1957, 521); Козаки подали на сойм протест (Тулуб, Людолови, І, 1957, 94); На (у) знак проте́сту — виявляючи незгоду з ким-, чим-небудь. Жінка знеможено присіла біля столу, безсила дати раду двом малятам, які на знак протесту проти незрозумілого для них примусу — не лізти до батька — дружно вдарилися в плач (Досв., Вибр., 1959, 236).
2. Офіційна заява держави, установи або окремої особи про незгоду з певним рішенням, певною дією і т. ін. іншої держави, установи або особи.
3. юр. Письмова вимога офіційних осіб (перев. прокурора) про скасування або заміну незаконних актів, вироку, ухвали чи постанови суду. Касаційний протест.
4. мор. Офіційна заява капітана судна про аварію чи пошкодження вантажу внаслідок зіткнення кораблів; акт, складений за цією заявою. Морський протест.
5. фін. Офіційне засвідчення факту несплати за векселем у встановлений термін. Протест векселя.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 313.