ПРО́ТИВ, прийм., заст. Проти (див. про́ти1). І в будень було дукачі носить [Маруся]; стане против сонця — королівна, та й годі! (П. Куліш, Вибр., 1969, 264); Кричали [латинці] вголос на ввесь рот: «Війна! Війна против Троянців» (Котл., І, 1952, 184); Хоче [Маруся] зажмуритись, так очі, против її волі, так і зазирають у Василеві очі (Кв.-Осн., II, 1956, 46); Тепер уже нічого було думати про Лесю Петрові. Хоть він був і значний козак, да не против гетьмана; хоть він був юнак уродливий, да не против Сомка (П. Куліш, Вибр., 1969, 83); [Милевський:] Дівчина в 25 літ найнебезпечніше створіння в світі.. [Орест:] А се уже против чого? Чи не собі самому ви читаєте мораль, вам воно якраз такі афоризми тепер потрібні! (Л. Укр., II, 1951, 29); — Дав бог мені близнята. Якраз против спаса (Шевч., II, 1963, 310).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 315.