ПРОТИДІ́Я, ї, ж. Дія, що спрямована проти іншої дії, перешкоджає їй. Карні експедиції по селах, цинічне нехтування елементарних прав громадянина.. — все це, річ ясна, не могло не викликати протидії серед молодого покоління (Вільде, Сестри.., 1958, 171); Незважаючи на протидію російського царизму, зростала і зміцнювалася братерська дружба між діячами російської та української культури (Ком. Укр., 9, 1967, 6); Сік алое став визнаним засобом мобілізації організму для протидії хворобі (Наука.., 7, 1967, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 317.