ПРОТИДІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, недок. Спрямовувати дію проти кого-, чого-небудь, діяти всупереч комусь, чомусь. — Я не згоден, — уперто заявив Сиволап. — І взагалі вважаю, що не варто витрачати час на марні розмови. І він таки намагався протидіяти (Ткач, Плем’я.., 1961, 130); Необхідно скрізь протидіяти відомчому і місницькому підходові при розробленні планів і зобов’язань (Літ. Укр., 11.Х 1974, 2); Щоб протидіяти грипу, треба знати шляхи проникнення збудника, і тоді можна встановити йому перепону (Хлібороб Укр., 1, 1970, 38); // Спрямовуватися проти іншої дії (про дію). Індукційний струм завжди має такий напрям, при якому його магнітне поле протидіє зміні магнітного потоку, що викликає цей струм (Курс фізики, III, 1956, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 317.