ПРОТИЛЕ́ЖНИЙ, а, е.
1. Розташований напроти кого-, чого-небудь. Орест сідає біля Люби на тому стільці, де стояло пуделко.. Лікар з Олімпіадою Іванівною за столом на протилежному кінці (Л. Укр., II, 1951, 37); Він спочатку читав листи, сидячи на канапі, далі перейшов на стілець у протилежний кут кімнати (Мушк., День.., 1967, 171); У вікна з причілка сонце червоне з заходу кинуло золотаво-червоні снопи проміння просто через кімнату аж на протилежну стіну (Головко, II, 1957, 104); Всемогутні сили тяжіння повернули Місяць одним «боком» до Землі, навіки сховавши від нас його протилежний бік (Наука.., 9, 1965, 4); // Який розташовується, міститься в іншому кінці чого-небудь. На півночі, в Скіфії дикій, Має домівку Борей. В протилежному краї, на півдні, В хмарах і буйних дощах царює нестриманий Австер (Зеров, Вибр., 1966, 300); Бій перекинувся в центр міста, загорівся на його протилежних околицях (Кучер, Чорноморці, 1956, 561); // Спрямований назустріч чому-небудь; зустрічний. Протилежний вітер; Протилежна течія.
2. часто у сполуч. із сл. цілком, діаметрально, просто, прямо і т. ін. зовсім не схожий на кого-, що-небудь, несумісний з чимсь. Селянські погляди на справу панщини просто протилежні поглядам правлячих класів (Фр., VI, 1951, 274); Цей чоловічок у всьому цілком протилежний Іванові Васильовичу (Збан., Єдина, 1959, 250); Поділ на протилежні класи вів до експлуатації людини людиною, класової боротьби й антагонізму між націями і державами (Програма КПРС, 1961, 55); У сучасному природознавстві існують дві протилежні, зв’язані між собою тенденції: диференціація та інтеграція наукових знань (Знання.., 4, 1970, 6); // у знач. ім. протиле́жне, ного, с. Те, що зовсім не схоже на що-небудь, несумісне з чимсь. Мало чого добрала Женя з почутого. Через те, певне, що Друзь сам заплутався: то одне стверджував, то зовсім протилежне (Шовк., Людина.., 1962, 100).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 318.