ПРОТО́ВПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРОТО́ВПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. прото́впляться; док., розм. Штовхаючись, проходити, пробиратися крізь натовп куди-небудь. Гаряче дихаючи й поблискуючи очима, протовплювались до веранди три якісь зловісні силуети (Вас., II, 1959, 125); У двох місцях у натовпі рухнулися люди, і, протовплюючись між ними, тихо наближались до переднього краю — од огорожі один, а ззаду.. другий (Головко, II, 1957, 344); За народом так насилу протовпилися [попи] до хати (Кв.-Осн., II, 1956, 93); Людей стояло на площі сила-силенна, не можна було протовпитись (Чаб., Катюша, 1960, 175).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 323.