ПРОТОКОЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. протоколюва́ти. Ніхто так ретельно не присилав протоколів, довідок, резолюцій, як Загоруйко, хоч для партгруп і не прийнято вести широкого протоколювання (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 323.