ПРОТО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., перех.
1. Виготовляти, обробляти на токарному верстаті. Є комбіновані різці, за допомогою яких можна без заміни інструмента.. розточувати отвори, знімати фаски, проточувати канавки (Різальні інстр.., 1959, 32); Для досягнення високої точності виробів, оброблюваних в цангових патронах, необхідно попередньо проточити їх по зовнішній поверхні (Технол. різального інстр., 1959, 51).
2. Гризучи, проїдаючи, риючи, робити дірки, отвори в чому-небудь (звичайно про червів, комах, гризунів і т. ін.). Гусінь проточує ходи спочатку в черешках листя і в тонких гілках, потім в грубших гілках і стовбурі (Озелен. колг. села, 1955, 254); * Образно. Уже як у кого встряне [Карпо], як уїсться: точить-точить, поки таки наскрізь не проточить! (Мирний, І, 1949, 205); // Поступово руйнувати щось, порушувати цілісність чогось постійним діянням (про воду, вітер і т. ін.). Під березою, проточуючи сніг, ожив і подав свій голос невидимий струмок (Стельмах, І, 1962, 264); * Образно. Злість, наче іржа та в залізі, проточує його серце, ссе, п’є кров з нього (Мирний, IV, 1955, 173).
◊ Го́лову прото́чувати (проточи́ти) — те саме, що Го́лову гри́зти (прогри́зти) (див. голова́). — Оце добре, що ти сама про його замовила, а то вже він проточив мені голову: єднайте та й єднайте Оленку (Барв., Опов.., 1902, 397).
3. тільки док., також без додатка. Точити (див. точи́ти1) якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 325.