ПРОТОІЄРЕ́Й, розм. ПРОТОЄРЕ́Й, я, ч., церк. Священик, ієрей найвищого чину. Їхав через Вербівку в школу второкласну, що єсть біля Вербівки в селі одному,.. протоієрей Полієвкт Сохановський (Тесл., З книги життя, 1949, 103); — Балабуха чоловік вчений, займе добру парафію, буде благочинним, а може і про-тоєреем (Н.-Лев., III, 1956, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 323.