ПРОТРА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОТРА́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Очищати, звільняти водний простір від мін за допомогою тралу. Протралити бухту; * Образно. — Нарешті, я вас знайшов, — загримів Піддубний, — осьдечки ви. Півміста протралив, мало в міліцію сигналу не дав (Собко, Справа.., 1959, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 326.