ПРОТРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Тривати якийсь час. На який час я зовсім покинув писати.. Тільки се довго не протривало (Л. Укр., III, 1952, 690); Всесвіт величний, що стільки Літ і віків протривав, на порох колись розпадеться (Зеров, Вибр., 1966, 197); Якщо хочеш протривати, то будь або ж могутнім, щоб дати відсіч, або ж хитрим (Загреб., Диво, 1968, 305).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 326.